День Катерини
В Україні
ставлення до Катерини, як і до інших святих великомучениць, було особливим:
довірливим і житейським. Невипадково свято Катерини називають святом «дівочої долі». Сподіваючись на
розуміння й допомогу святої, жіноцтво просило її про щасливий шлюб, злагоду в
сім'ї. У багатьох регіонах України на Катерини дівчата за традицією зрізали гілки вишні, ставили їх у воду чи землю на покуті або на вікні у хаті. Якщо вони розцвітали до Різдва або Нового року, — це передвіщало скорий шлюб, а як ні — то були ще й інші зимові ворожіння.
Із
вечорницями в день Катерини пов'язаний ще один звичай, який називається в
народі «заклинання долі або судженого». В день Катерини дівчата закликають
долю, а через 5 днів, на Андрія, доля показує їм свої дари. Заклинання долі
полягає в тому, що дівчата, зібравшись в яку-небудь хату, варять, кашу із пшона
та маку й опівночі, перед тим як заспівають перші півні, обгортають горщик
новим рушником і простують до воріт. Кожна із них вилазить по черзі на ворота,
тримаючи в руках горщик із вечерею і тричі гукає: «Доле, доле, йди до нас
вечеряти! Якщо ж у цей час заспіває півень, то значить «доля обізвалася», якщо
ж ні: «Доля оглохла, не чує мого голосу».
Журиться
дівчина і проклинає долю: «Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!»
Подекуди замість
«долі» закликається «суджений». 
Немає коментарів:
Дописати коментар